Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича
Приблизно в X – середині VII ст. до н. е. кіммерійці займали територію між Тіром (Дністром) і Танаїсом (Доном), а також Кримський і Таманський півострови. Вони швидше за інші народи перейшли до кочового скотарства й завдяки цьому випередили в розвитку сусідні племена. До того ж кіммерійці одними з перших почали виплавляти залізо – спочатку тигельним, а потім сиродутним способом за допомогою горна; їхні майстри навчилися виготовляти високоякісну сталь. Прикладом майстерності кіммерійців є меч завдовжки 1 м 8 см із бронзовим руків’ям, знайдений у Суботівському городищі на Чигиринщині. Також відомо, що цей народ використовував залізні наконечники для стріл. Озброєні залізними мечами, стрілами й на той час неперевершеними за якістю луками, булавами або бронзовими бойовими сокирами, кіммерійці довго не мали рівних у воєнних сутичках і битвах. Відомо, що кіммерійська кіннота була непереможною й жахала війська супротивників.
А чи знаєш ти, що…
…кіммерійський народ складався з племен, об’єднаних у союзи на чолі з царями-вождями? Ці племена займалися скотарством, у якому провідне місце посідало конярство. Значного розвитку в кіммерійців набуло мистецтво. На кам’яних виробах майстри висікали зображення різноманітної військового спорядження. Судячи з мови, кіммерійці, вірогідно, належали до іранських племен. Розвиток їхньої культури перервала скіфська навала.
Скіфи – один із найдревніших народів Давнього світу. Вони з’явилися на території сучасної України в першій половині VII ст. до н. е. Слідом за кіммерійцями скіфи вдерлися до Передньої Азії, розгромили Мідію, здійснили воєнний похід до Сирії й Палестини, дійшли до володінь Давнього Єгипту і змусили фараона Псамметиха дати їм великий викуп. Панування скіфів у Передній Азії завершилося тим, що мідійський цар Кіаксар запросив скіфських царів на бенкет і вбив їх. Залишки військових формувань скіфів за 28 років повернулися до Північного Причорномор’я, яке вважали своєю батьківщиною. Наприкінці VII ст. до н. е. скіфи остаточно підкорили місцеві племена й утворили державу Скіфію, столиця якої була розташована поблизу сучасного міста Кам’янка-Дніпровська (Запорізька область). Скіфія поділялася на три царства, головним із яких було об’єднання царських скіфів у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї. Царська влада передавалася у спадок, а суспільство складалося з трьох станів – общинників (пересічних громадян), воїнів і жерців.
Це цікаво!Про життя скіфів, їхній побут, звичаї, релігію, суспільний устрій, зовнішній вигляд докладно розповідає грецький історик і географ Геродот у своїй праці «Історія». Його відомості підтверджені сучасними археологічними дослідженнями. Племена царських скіфів і скіфів-кочівників панували над усіма іншими. Поблизу давньогрецького міста Ольвія жили калліпіди, або елліноскіфи, далі на північ розселилися скіфи-орачі, на схід від них – скіфи-землероби. Як вважають дослідники, останні два племені були праслов’янами, які потрапили під владу скіфів.
Скіфія досягла розквіту в IV ст. до н. е., за часів правління царя Атея, який часто вів війни за причорноморські землі. Ударною силою скіфського війська виступала кіннота. Воїн-скіф зазвичай був одягнений у панцир, мав бойовий пояс і щит, а голову захищав шоломом. До озброєння належали невеликий складаний лук, спис, дротики, сокира, кинджал, короткий меч.
А чи знаєш ти, що……скіфи плекали культ хоробрості й стійкості, ненависті до ворогів, воєнного побратимства та вірності своїм обрядам і звичаям? Справжнім багатством скіфів були коні – непоказні на вигляд і невибагливі до кормів. За зросту до 144 см в холці ці тварини не знали собі рівних у бігу на великі відстані.
Лісостепові племена скіфів займалися орним землеробством, скотарством, садівництвом, різними промислами та ремеслами. Володарів ховали в курганах, де знайдено унікальні вироби із золота та срібла. У скіфів було багато богів, їх усіх зображували людиноподібними. В образотворчому мистецтві переважали зображення коней, оленів тощо (звіриний стиль).
На межі IV–III ст. до н. е. почався занепад могутньої скіфської держави і на більшій частині її території з’явилися нові кочові племена.
У III ст. до н. е. у володіння царських скіфів з-за Дону вдерлися кочові племена сарматів. Вони з’явилися у заволзьких степах на межі ІІІ–ІІ ст. до н. е. і просувалися на захід, шукаючи нові пасовища. Сармати були дуже агресивними і войовничими. Через їхні постійні набіги й вимоги сплачувати данину слов’яни були змушені переселятися із Середнього Подніпров’я на північ, до Десни.
Це цікаво!Вважають, що сліди давньої сарматської мови наявні в сучасній осетинській.
Під владою сарматів опинилася величезна територія. З І ст. до н. е. Скіфію почали називати Сарматією. Нова держава була визначною, її царі то робили набіги на таврійських скіфів, то разом із ними воювали проти Боспорської держави (Понту), розташованої на узбережжі Чорного моря. Однак за правління понтійського царя Митридата VI (121–63 до н. е.) сармати виступили на його боці проти Риму. Щоб зміцнити союз, Митридат VI повидавав своїх дочок заміж за сарматських царів.
У середині III ст. сарматів перемогли готи і гуни.
А чи знаєш ти, що…
…сарматська держава досягла розквіту в І ст. н. е.? Сармати були більш майстерними